коли людина каже, що отримала "першу зарплату" й на неї тепер може купити пару прикольних прибамбасів і зводити дружину на суші, то - звісно не пєрєходя на лічьності - мене дуже озадачує питання, на шо чувак жив "до першої зарплати", якщо першою думкою є "зводити на суші", а не "віддати нарешті борги"...

(нє, я не хочу тіпа не в свої справи, інтірєсно просто...)

йой, друззя, якшо мене візьмут на ту файну роботу до файного міста станіслава - обіцяю пиво кожному, хто зголоситься!

витримати 3-4 судові засідання з екс - то неопісуємий ужос навіть для порядно побитого життям вуйка.

якби хтось зробив то за мене, я згоден на рік піти служити в ірак чи афганістан, навіть у вуличний патруль......

як ви думаєте, для чого радіо ера почала називати вузи вишами?
тіпа шоб чємто атлічяцца від російського варіанту?
(ну тіпа у нас же не учєбні, а навчальні завідєнія!)

шо, там нема жодного редактора, який би знав, що у ступенях порівняння прикметника "високий" присутнє тільки "щ" й жодного "ш"?

сьогодні один колєга згадав про місто артемівськ, і у зв'язку з цим мене навідав один спогад:

колись давно один дружбан мого тата, який був тоді начальником штабу дивізії, базованої в артемівську, під час однієї з дружніх встрєч сказав, що може мене влаштувати в донецьке училище національної гвардії.

ще в школі я дуже хотів у військове училище - щоправда до власне армії, а не мвс, але якщо тут так без проблем влаштовують - я можливо би й сказав "так, так, хочу!"
тільки от на той момент я щойно вступив був до київського університету...

сказав би він місяцем раніше - моє життя, можливо, склалося б кардинально по-іншому.

з одного боку - ну його на фіґ, і середовище примітивне, і зарплати малі, та й взагалі.

а з іншого боку - хіба моє теперішнє середовище аж таке вже непримітивне?
ніби більше свободи - але хіба я маю достатньо часу, щоб тою свободою скористатися?
зарплата мала - ну так, грошей я заробив однозначно більше. але хто знає, що я б отримав від держави як офіцер національної гвардії крім зарплати у вигляді пільг і всякого такого, за що як цивільний мушу платити?
як офіцер національної гвардії я б не мусив зараз шукати роботу, не знав би, що таке скорочення, і мав би якесь житло, а може вже й державну квартиру.

і головне: на сьогоднішній день я мав би щонайменше звання капітана, а якби постарався, то десь скоро міг би й чекати на зірочку майора.

і я би точно не вкалував би зараз як пацан на цій тупій фірмі й не виконував дрібні доручення тупого німця з освітою електрика і світоглядом сантехніка.

хто його знає, що було би ліпше...

дівчинко д, мені часто хочеться тобі багато всього сказати, але бракує слів.

я щодня бачу, як ти борешся з ворожим і не дуже ворожим навколишнім світом, з телефонним апаратом і сама зі собою.
щодня бачу, як дрібні персонажі намагаються лікувати тобою власні комплекси неповноцінності.
як ти намагаєшся втримати своїми пальчиками хоч би ілюзію тихоплинного потоку, що несе тебе до сонячного й теплого ранку.

дівчинко д, мені так шкода бачити підступання сліз до твоїх очок.
тобі неймовірно важко втримати сльози, але ти підтискаєш губки і всім показуєш, яка ти сильна і спокійна.
ти гордо підіймаєш голівку вище й великими зусиллями втримуєш погляд на одній прямій, одночасно намагаючись впоратися з неслухняними пальцями обох рук.

адже тобі нічого не лишається - ти маєш далеку й високу мету (хай і не зовсім чітко впізнавану) і йдеш до неї, ховаючись за своїм картонним панцирем і щодня старанно заклеюючи папером пробиті місця.

ти знов підтискаєш губки, ховаєшся від усіх на кухню, заварюєш собі чай за всіма правилами і глушиш свій внутрішній голос, який намагається вистрибнути і крикнути:
так, я дівчинка д!
я просто дівчинка д, а не загартована сувора леді з холодним поглядом і сталевим голосом!
я дівчинка д, і я хочу, щоб мене кохали, щоб мене жаліли, пригортали й захищали!
бо я - дівчинка д, і я... не можу так більше...

у бортничах - серйозний натяк на то, як процедура оформлення закордонного паспорта мала би проходити в нормальній країні з нормальними людьми.

порівнюючи з болісною процедурою 10 років тому, я майже уявив собі таке неймовірне світле майбутнє.

отже, сподіваймося, таваріщі...

by rendger

Неліберальна агрономія суспільства

1) Висмикувати бур’яни – це фашизм! Не можна вбивати бур’яни лише за те, що у них листя іншої форми, плоди іншого кольору! Навіщо на городі працювали наші діди? Щоб потім рослини ділили за сортами?

2) Рослини – всі різні, всі рівні! Багатство городу – в його різноманітності і гостинності!

3) Ти що, хочеш, щоб твій город скоротився до розмірів кільця довкола опудала? Наш город і став великим лише завдяки бур’янам, тому що кожному бур’яну знаходилося місце на грядках.

4) Дайте визначення, що вважати полуницею! Пошкреби полуницю – знайдеш бур’ян. Жодної полуниці не існує, це гібрид монгольських і фінських бур’янів.

5) Немає поганих видів – є погані екземпляри. Не можна судити про всі бур’яни за окремими представниками роду. У мене є декілька знайомих бур’янів – дуже красиві і добрі рослини!

6) Є ще полуничний пирій, полунична осока, полуничний чортополох. Вони всі ввібрали в себе культурні соки полуничної грядки і тому по праву зростають в цьому місці, демонструючи собою кращі сорти справжньої полуниці. Тому антифашист-городник повинен інтегрувати їх в город, зробивши його справжнім будинком для всіх рослин, що бажають зростати в його городі.

7) Тупоголові фашисти лише прикриваються тим, що бур’яни нібито комусь заважають. Ясно ж, що жодна полуниця не захоче зайняти трудові місця на грядці, які звільнилися після прополки бур’янів.

Тим більше – ніхто не винен, що полуниця не хоче створювати потомство яке буде розмножуватися так само швидко і активно, як і пирій. Лише місце на городі займає, яке можна було б засадити бур’янами. Все, на що ця полуниця здатна – це лише зріти на сонечку, і пити воду з лійки!

8) Полуницею може вважатися будь-який бур’ян, що прожив в городі декілька років і який вважає город своїм будинком. Город великий, місця вистачить всім. А взагалі, все з насіння народжується-і бур’яни не винні, що вони не смачні і шкідливі. Їх такими створили.

9) Бур’яни – такі ж огородяни як і полуниця! Результат схрещування полуниці і бур’янів вбирає в себе кращі риси обох родів. А які красиві рослини виходять!

10) Всі люди доброї волі підтримують священне право бур’янів на самовизначення на будь-якому городі. Світ зелений, а не полуничний!

11) Полуниця – це не рослина, а стан душі. Тому полуницею повинен вважатися будь-який бур’ян, який сам себе вважає полуницею. І взагалі – бур’ян, який розширює великий город, куди краще за полуницю, яка мріє про декілька засаджених однією нею грядок.

12) А хто, власне, дав право визначати, хто бур’ян, а хто культурна рослина, лише на підставі смакових або естетичних відчуттів? Це аморально! Город – це не лише твій город, це частина Усесвітнього Городу, створеного різноманітним. Знищиш різноманітність – знищиш саме Життя!

13) Говорити «город-для полуниці» можуть лише дурні і провокатори.

"...сенс витрачати всю свою енергію, кожну вільну хвилину, на вибір дорогих парфумів, прикрас та білизни (ажурної, ха-ха! "камплєктав"), якщо нікому не потрібен той запах (навіть байдужий!!! навіть бридкий...), ніхто не оцінить прикраси (може, просто не здатен чи не народився?!), ніхто не роздягне в потрібний момент?!... для задоволення свого его?! о, так!!! задоволення свого нікчемного его. нездатність реалізувати себе іншим чином. обмеженість мислення. або це все для себе коханої?! о, так!!! ще й як коханої! до самих кінчиків пальців...
пальців, що душать при нагоді.

отак собі жити в доргій білизні, прикрасах та парфумах і не мати жодної краплі ладу з собою, не вміти правильно розібратися зі своїм лахміттям... суцільний несмак з купою понтів...

дівчинка - леді, леді - богиня, богиня - найкраща. СТЕРВА!

думаєте я зла? та ні, просто бридко... просто її шкода..."

(by mushelka )

то така собі "формула суспільства", про яку розповідав учора мудрий дядько на ері.

тобто згідно з нею (усереднене) суспільство складається з
3% людей розумних і моральних,
9% людей розумних, але не дуже моральних,
81% людей не дуже розумних і не дуже моральних і
7% аморальних придурків.

і саме на той 81% спрямовані всі політтехнології й такі інші речі.

...блін, а як же хотілося б належати до тих перших 3%!:))

...то приблизно так:

одна цьотка дуже любить своїх двох внучок, ну тіпа нєзабвєнно любить.

пару людей їй сказало, що одна з внучок дуже схожа на неї; при тому друга внучка цьотці дуже нагадує дурного зятя, і зовні, й характером.

і поступово цьотка починає явно демонструвати любофь до першої внучки (схожої на неї конєшно) і стримане ставлення до другої.

але коли цьотку просять побути з дітьми годинку (бо батькам кудись треба піти), та вже ладно, хоч з одною, другу батьки з собою беруть, - цьотка вибирає другу внучку (на зятя схожу тобто).

чому?

бо схожа на дурного зятя внучка спокійна, тихо собі сидить і бавиться майже будь-яким предметом.
а "любима" внучка має шило в певних місцях, скрізь лазить, шкодить і постійно вимагає уваги до себе.

після майже 3 тижнів відсутності з подивом побачив, шо френди пишуть не тільки про грип.

мало того - переважно НЕ про грип!

респект, май френдз, респект))

любі френди,
мене тут кілька тижнів носило світами, то не мав як долучитися до дискусії про "нашіх і нємцеф" у попередньому пості.

мене дивує, що суперечки ведуться виключно навколо питання, хто ліпший - совєти чи німці.

але до чого така постановка питання взагалі?
хіба і так не ясно, що зле і перше, і друге?

чому ніхто і словом не згадав третю сторону, яка мабуть з найбільшим правом претендує на позначення словом "наші" й воювала і проти першого, і проти другого зла?

(хто то такий - здогадайся мол сама...)

думаю, не мене одного вже підзадовбали розмови про "визволення" україни від "німецько-фашисцьких загарбників", про "нашу" перемогу над "гітлерівцями" і всяка така анахронічна пурга.

але сьогодні на ері був хіт, який мене просто збісив: голова якогось там історико-патріотичного клубу чи фонду прорік щось про пам'ять про "безіменних героїв", які "ЗАВОЙОВУВАЛИ НАМ СВОБОДУ"!

ледве чи той вуйко ніколи не бачив фоток з совєцьких таборів і місць масових розстрілів, ледве чи він нічого ніколи не читав про то, ЯКУ свободу вони нам завоювали.

але очевидно жити таким шизанутим мазохізмом буде ще багато поколінь.

п.с. шкода, що вічно мушу десь мотатися світом і не маю можливості нормально подискутувати на ту тему...

мої золоті доці + сьогодні народжений мій племінику, я щасливий, що ви є, ростіть здорові й чемні а ваші тати 16 жовтня матимуть привід напиватися в пень (звісно, після того, як ви заснете:)

...este leul moldovenesc!

(то я тіпа хочу сказати, що відрядження до кишинева не минуло марно)

і ще скажу:
ніколи не їдьте через придністров'я!

то сама тупа й ідіотська країна, яку я бачив, навіть не країна, а якесь збіговисько дрібних злодюжок.

а давайте повіримо в необмеженість наших можливостей

що насправді кожен (або всі вкупі) міг би досягнути неабияких висот, якби не то, то і то

і що тільки сумні обставини (поки що, звісно) в тому перешкоджають

а замість "вона працює" скрізь напишемо таке:




може так буде простіше жити?

ви знаєте, каталог електрообладнання фірми ріттал читати значно цікавіше, ніж розділи "політика" в газетах.

*втикає далі*
як вдягнути труси, то не так зимно вже, тільки от щось світле чисте до цих пір не в мені...

періодично випускають пости про то, шо у них підозри на рак (грудей наприклад бо інші частини тіла не такі важливі), чи то якісь ужастні пухлини, від яких очікують найгіршого, чи ще якісь страшні хвороби - я в тому не розбираюся, то й не пам'ятаю вже, але рейтинг раку однозначно найвищий.

ну і дані дєвочьки в тих постах ледве не прощаються зі світом, але наступного чи ще того ж дня випускають новий пост про які-небудь любовні вздохі, ізмєни чи секс.
особо послідовні дєвочьки потім інколи випускають пост, що діагноз не підтвердився.
(уявляються білі лікарняні палати й розмиті обличчя лікарів з пов'язками, що схиляються над камерою оператора.)

ще варіант - опис душевних мук через усвідомлення шкідливості куріння наприклад (бо легені в них теж смертельно хворі, само собою), типу дєвочька знає, що вбиває себе, але кинути курити не може ніяк, бо ж з тим пов'язані глибокі внутрішні переживання наприклад через сексуальну невдоволеність ті ж ізмєни чи мислі а ньом.
(в уяві постає дєвічья сліза на фоні скелі, на якій дєвочька сидить і дивиться донизу, заодно подумуючи, чи не покінуть цей ужастний мір, потім камера по колу з вертольота і саунд-трек.)

то всьо доволі пєчально, але дай боже даним дєвочькам якими б дурами вони не були в реальному житті ніколи не стикатися з перспективами смертельно захворіти.

упд:
забув додати, шо перед камерою в описаних фрагментах дєвочька звісно неймовірно красіва з ідеальними макіяжем і нігтями, які теж потрапляють у кадр, а збоку ще вентилятор розвіває їй щойно вимите волосся.

таку фразу кілька разів зустрів у старому довіднику з математики (іздатільство наука, москва 1976).
ухти, думаю собі, як то так, що чувак стільки всього відкрив, а я про нього нічого не знаю.

але виявилося, що йдеться про всім відомого геніального швейцарця леонарда ойлера.
чому рускій - бо працював у петербурзькій академії наук.
заснована петром І петербурзька академія саме стягувала до себе європейські наукові кадри за гроші, бо власних не мала (конєшно, де ж їм взятися в тому болоті).

ойлер був дуже обдарованим, у 17 років дістав ступінь магістра, написав купу наукових робіт і в 19 вже претендував на посаду професора фізики в базельському університеті. але його не взяли через юний вік.
а оскільки розумних людей у швейцарії (і не тільки) було більше, ніж наукових посад, природньо, люди їхали в росію, де петро І незле платив і мгновєнно ставали там вєлікімі рускімі матєматікамі.

як я нарахував, ойлер провів у росії 31 рік, а у європі 45.

якщо так рассуждать, то я свого часу мав усі шанси стати вєлікім армянцьким механіком:)